.JPG)
.jpg)
16.03.2020-20.03.2020
10 ПРОСТИХ ПОРАД ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ
Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.
• Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
• Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
• Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»
• Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.
• Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.
• Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.
Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.
• Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.
• Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».
Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.
• Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
• Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
• Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»
• Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.
• Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.
• Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.
Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.
• Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.
• Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».
23.03.2020-27.03.2020
ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ
(мовний аспект)
Якщо в батьків запитати, в чому, на їхню думку, полягає підготовка до школи, багато хто з них відповість, що це означає навчити дітей читати, писати, лічити. Цим і обмежаться. Так, навички лічби, читання, письма дуже допоможуть майбутньому першокласнику, якщо тільки будуть правильно сформовані, отже, найважливіше – якість оволодіння знаннями та навичками.І все-таки, у чому ж полягає готовність до навчання в школі? Педагоги і психологи вважають головним – сформувати в дитини готовність пізнавати, адже помічено, що в початковій школі і, насамперед , в 1 класі важче вчитися не тим дітям, в яких недостатній обсяг знань, а тим, які не вміють думати.
Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості:• інтелектуальний• емоційний• соціальний
Під інтелектуальною зрілістю розуміється :- концентрація уваги дитини;- аналітичне мислення;- уміння відтворювати зразок- розвиток дрібної моторики пальців рук
Емоційна зрілість розуміється як можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.
До соціальної зрілості відноситься потреба дитини в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти своє поводження законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання.
Розвиток мислення тісно пов’язаний із суттєвими позитивними зрушеннями у мовленні дошкільнят. Швидко зростає словниковий запас дітей.На шостому році життя активний словник дитини має складати від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення - монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення ( Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу).В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники ( собача лапа, заячі вуха), складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.
Усім відомо, як люблять діти ставити запитання. Дорослі повинні обов’язково уважно ставитися до цього. В одних випадках треба самому відповісти, а в інших сказати : «А як думаєш ти?», «Подумай сам», «Чому ти так сказав?»Дітей потрібно практикувати в сприйнятті навколишнього світу. Дошкільник повинен уміти розказати про предмет, порівняти його з іншими, назвати його колір, форму, величину, описати рослину, тварину, картинку. Причому робити це без допоміжних запитань, чітко, послідовно, правильно вживаючи при цьому слова.
Як вже було сказано, запорукою готовності до навчання є розвиток дрібних м’язів пальців рук, це впливає і на розвиток мовлення дитини, і на підготовку руки до письма. Яким же чином розвивати дрібну мускулатуру руки дитини?• Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м’яти поролонові кульки, губку.• Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистинки, камінчики, кульки.• Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.• Нанизувати намистинки, ґудзички на нитки• Зав’язувати вузли на товстій і тонкій мотузках і шнурках• Заводити будильник, іграшки ключиком.• Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.• Різати ножицями• Конструювати з паперу (ори гамі),в’язати• Робити пальчикову гімнастику (пальчиковий театр) – показ• Складання пазлів• Шнурівка• Кулак – ребро – долоня
Отже, мовленнєва підготовка дітей до школи – особлива підготовка, що специфікою свого змісту стимулює інтелектуальну, емоційно-вольову, мотиваційну готовність дошкільнят та готовність у сфері спілкування. Вона передбачає достатню адаптацію дітей до умов шкільного навчання, до нових програмових вимог.
Бажаю вам успіхів, шановні дорослі, у відповідальній справі – підготовці дитини до школи.
30.03.2020-03.04.2020
Вправи, що зміцнюють спостережливість і пам´ять:
- Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, закривиш очі, образно уявіть Його собі в подробицях Відкривши очі, ще раз погляньте на нього і зазначте, які деталі були вами випущені.
- Вивчений предмет спробуйте намалювати з пам´яті. Потім виявіть, Ідо забули намалювати.
- Опишіть із пам´яті риси добре знайомої людини. Спостерігаючи за цією людиною під час зустрічі, уточніть не помічені вами риси її обличчя.
- Подивіться на 7—15 дрібних предметів, а після з пам´яті опишіть їх.
- Спробуйте добре роздивитися предмет, що падає. Потім опишіть його якомога точніше.
- Огляньте кімнату, запам´ятайте, що в ній знаходиться. Потім закрийте очі й уявіть образ побаченого в подробицях.
- Згадайте голос та інтонацію фрази знайомої вам людини й спробуйте закритими очима уявно знову почути її. Потім повторіть фразу вголос, під час зустрічі з цією людиною порівняйте «оригінал» з імітацією.
06.04.2020-10.04.2020
ЯК ПОДОЛАТИ ЗАЇКУВАТІСТЬ
Консультація для батьків
Заїкуватість — не лише порушення звуковимови, а й захворювання всього організму. Тому поряд з логопедичною корекційною роботою цей феномен потребує спеціального загальнозміцнювального лікування. Як показують наукові дослідження, заїкуватість можна розглядати як частковий вид неврозу — логоневроз: порушення темпу, ритму, плинності мови, викликане судомами м'язів мовного апарату. При заїкуватості у мовленні спостерігаються вимушені зупинки або повторення окремих звуків та складів унаслідок функціонального порушення діяльності вищої нервової системи. Порушення взаємодії та рівноваги процесів збудження і гальмування в головному мозку викликають неконтрольовані імпульси, які діють на весь організм та на зони звуковідтворення.
Будьте уважні! Не пропустіть перших ознак заїкуватості. Відразу ж зверніться до спеціаліста, якщо ваш малюк:
♦ вживає перед окремими словами зайві звуки (а,і);
♦ повторює перші склади та цілі слова на початку фрази;
♦ робить вимушені зупинки в середині слова, фрази;
♦ зазнає труднощів на початку мовлення.
Заїкуватість виникає, зазвичай, у віці від 2 до 5 років, коли відбувається інтенсивне становлення мовлення дитини. У системі інших нервових процесів мовлення як таке найбільш уразливе, тож різні навантаження на нервову систему так чи інакше впливають на мовлення дитини.
Малюк легко збуджується, а збудження призводить до виникнення судом.
Хлопчики заїкаються утричі частіше, ніж дівчатка.
Профілактика заїкуватості
♦ Мовлення людей, серед яких перебуває малюк, має бути неквапним, правильним, повільним та чітким.
♦ На мовленні дитини негативно позначаються несприятливі умови в родині (конфлікти, сварки).
♦ Стежте за дитиною! Уникайте психічних травм (часто-густо мами називають причиною заїкання переляк), фізичних травм (особливо голови).
♦ Не перевантажуйте дитину інформацією, зайвими емоціями.
♦ Не намагайтеся зробити з дитини вундеркінда, не форсуйте її розвитку.
♦ Не читайте страшних казок на ніч. Не лякайте бабаєм, дідьком тощо.
♦ Не карайте дитину надто суворо, не бийте, не залишайте в темній кімнаті тощо.
Заїкуватість виразніше проявляється на тлі втоми дитячого організму, загальної слабкості. Відтак у першій половині дня ця вада менш виражена, ніж у другій його половині.
Наодинці із собою діти не заїкаються, не роблять вони цього й під час співу.
Поради логопеда
1. Для виправлення заїкуватості слід впливати і на мовлення дитини, й на її організм загалом.
2. Порадьтеся з лікарями (психіатром, невропатологом, терапевтом).
3. Зміцнюйте та оздоровлюйте малюка.
4. Створіть спокійну, доброзичливу атмосферу в родині та в середовищі дитини.
5. Започаткуйте режим дня з обов'язковим дво-три-годинним денним та нічним (10-12 годин) сном.
6. Вилучіть з життя дитини агресивні мультфільми, фільми та комп'ютерні ігри. Натомість запропонуйте послухати добру казку або заспівати разом із вами гарну дитячу пісеньку.
7. Дотримуйтеся вимог раціонального та висококалорійного харчування дитини.
8. Загартовуйте малюка обтиранням, обливанням, купанням тощо.
Виконання всіх перелічених умов та корекційна робота логопеда допоможуть подолати складне порушення.
Будьте терплячі, успіхів вам!
13.04.2020-17.04.2020
Міні-консультація №1
Інклюзія, або «особлива» дитина серед нас
Кожна дитина – це найбільший та найцінніший скарб для своїх батьків та родичів, а всі діти разом – це скарб суспільства, і від того, наскільки ми цінуємо та поважаємо кожного – залежить і наше життя у майбутньому.
Наш світ не такий безхмарний та яскравий, як нам іноді хочеться його бачити і ми, люди, намагаємося закрити очі та не помічати деяких його особливостей, думаючи, що нас це не стосується і нам це не потрібно. Однією із таких «особливостей», яка довгий час була приховано є «інвалідність», зокрема, дитяча інвалідність. Термін «інвалідність» сьогодні є некоректним та не рекомендованим до вживання, адже це в деякій мірі образливо для людини. На зміну цій термінології прийшли сучасні - «дитина з особливими освітніми потребами», «дитина з інвалідністю». До цієї категорії належать:
- діти із порушеннями слуху (глухі, зі зниженим слухом);- діти із порушеннями зору (сліпі, зі зниженим зором);- діти із порушеннями мовлення;- діти із порушеннями опорно-рухового апарату;- діти із розумовою відсталістю;- діти із затримкою психічного розвитку
Наявність спеціальних груп, спеціальних дитячих садків, інтернатних закладів не повною мірою задовольняє рівність прав на освіту дітей, які мають особливості психофізичного розвитку, не завжди відповідає їх запитам і суспільним потребам. Тому в світі, зокрема і в Україні, впроваджується в практику інклюзивна освіта ( інклюзія).
Інклюзивна освіта— це розширення участі всіх дітей, у тому числі з особливостями психофізичного розвитку, в освітньому процесі. Вона передбачає істотні зміни в культурі, політиці та практичній діяльності навчальних закладів.
Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання та виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому закладі. Увага зосереджується на соціалізації дітей цієї категорії та досягненні якості навчально-виховного процесу. Сучасні навчальні заклади та освітня система мають відповідати потребам усіх дітей. Змінюється не малюк, а система.
Основна мета інклюзії – якісні зміни в розвитку дітей, що мають особливості освітні потреби.
Ми маємо досвід європейських країн, де люди з особливими потребами вчаться, працюють, створюють сім’ї, виховують власних дітей. Нажаль, у нас це тільки окремі випадки. Багато хто із людей мають стереотипну думку радянських часів, що таких дітей чи дорослих треба ізолювати від світу, аби інші не лякалися, не тицяли на них пальцем, не засуджували.
Те, як ми будемо ставитися до дітей та людей із особливими освітніми потребами, залежить від виховання, від того, чи навчимо ми своїх дітей толерантного поводження з тими, у кого гірший зір, слух, хто не може ходити, хто бачить свій власний світ, хто може гірше розуміти навчальний матеріал, але тих, що також мають серце, переживають емоції і мріють – кожен про своє. Ми, батьки, повинні навчити наших дітей з повагою ставитися до тих, хто трішки інакший, допомагати їм, підтримувати, дружити та любити їх. Кожна дитина має рівні права на життя та освіту. Слід пам’ятати, що
особлива дитина – це не вирок, а виклик суспільству!
21.04.2020-24.04.2020
Міні-консультація №2
«Причини мовленнєвих порушень у дітей»
На сьогоднішній день в Україні значно зросла та ускладнилася кількість дітей, що мають порушення мовлення. В свою чергу мовленнєві порушення гальмують процес оволодіння усним та писемним мовленням. Тому важливо якнайшвидше діагностувати та розпочати корекційний процес, щоб до початку шкільного навчання проблема порушення мовлення зникла.
Багато людей замислюються над питанням : «Які ж причини можуть призвести до порушень мовлення у дітей?» Якщо спеціалісти діагностували порушення мовлення як самостійний дефект, а не вторинний, як наслідок органічного ураження при порушенні слуху, інтелекту, то причини можуть бути такі:
1. Порушення диференціації звуків ( фонематичне порушення, порушення слухової уваги при нормальному слуху), коли дитина не розрізнює опозиційні звуки б-п, с-з, с-ш,с-ц, р-л та інші.
2. Порушення у будові артикуляційного апарату ( укорочена під’язикова зв’язка, високе піднебіння, масивний язик, порушена іннервація м’язів язика, порушення прикусу, відсутність зубів у дитини.
3. Неправильне мовлення в дорослому оточенні дитини ( тоді дитина починає говорити за наслідуванням)
4. Ускладнена або патологічна вагітність
5. Ускладнені або патологічні пологи ( асфіксія, гематоми, родові травми)
6. Родина недостатньо уваги приділяє розвитку мовлення дитини, не читає їй, не розмовляє, не грає в ігри, а надає переваги телевізору чи комп’ютеру
7. Педагогічна занедбаність дитини
8. Спадковість
9. Вживання батьками тютюну, алкоголю чи наркотиків
10. Стреси або психічні захворювання
Шановні батьки, якщо ваша дитина має мовленнєві порушення, то потрібно прикласти максимум зусиль та терпіння задля їх подолання. Ваше мовлення має бути взірцем для наслідування. Ви повинні вирізнятися стриманістю та терпінням по відношенню до дитини, схвалювати та розвивати мовлення дитини, слухати та чути дитину, постіно з нею розмовляти, читати книжки, застосовувати поради спеціалістів, зокрема, логопеда, дозувати перегляд телевізора, виключити з переліку ігор комп’ютерні, замінюючи їх на розвивальні мультфільми. Звертайте особливу увагу на розвиток дрібної моторики вашої дитини. Пам’ятайте! «Дорогу осилить той, що йде!»
27.04.2020-30.04.2020
Міні-консультація №3
«Мовлення на кінчиках пальчиків наших дітей»
Мовлення людини – досить складний процес. Щоб оволодіти правильним мовленням, дитина має сприймати звернене до неї мовлення, вміти керувати органами артикуляції, контролювати власне мовлення та мовлення оточуючих людей.
Ще в 20-х роках минулого сторіччя було висунуто гіпотезу про зв’язок мовлення з рухами руки. Пізніше було доведено, що дрібні рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і таким чином прискорюють розвиток мовлення.
Активне тренування дрібної моторики покращує не тільки рухові можливості, а й розвиває мовленнєві та психічну навички.
Вважається, що одним із показників інтелектуальної готовності дитини до школи є саме рівень розвитку дрібної моторики. Діти, у яких відмічається високий рівень розвитку дрібної моторики, вміють логічно мислити, в них на належному рівні розвинені пам’ять, увага та зв’язне мовлення. І навпаки, діти із низьким розвитком дрібної моторики негативно відносяться до начання, не можуть висловити власну думку, мають короткотривалу пам’ять.
Саме тому, роботу з розвитку дрібної моторики у дітей слід починати не перед вступом до 1 класу, а майже після народження дитини. Приділяючи достатньо уваги іграм, вправам, завданням для розвитку дрібної моторики рук, ми вирішуємо декілька проблем , а саме: прискорюємо та покращуємо розвиток мовлення наших дітей, розвиваємо інтелектуальні здібності малюків та готуємо їх до оволодіння навичками письма.
Вже від народження дбайливі батьки можуть робити дитині масаж пальчиків, впливаючи на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. Далі вводити прості вправи з віршованим супроводом ( наприклад «Куй-куй чобіток», «Сорока-ворона» і ін.), вчити дитину застібанню та розстібанню ґудзиків, шнуруванню взуття, елементарним навичкам самообслуговування. В середньому та старшому дошкільному віці робота над розвитком дрібної моторики та координації рухів руки повинна проводитися постійно ( і в садочку, і вдома) та має бути важливою частиною у підготовці дитини до шкільного навчання.
Потрібно знати, що матеріал, який використовується для розвитку дрібної моторики має відповідати віковим нормам дитини та не бути переобтяженим. Поступово матеріал ускладнюється. Остаточний результат роботи залежить від регулярності виконання та відповідності віку дитини, від інтересу дитини до виконання завдань. Щоб сприяти розвитку дрібної моторики і тим самим розвивати мовлення та пізнавальні процеси дитини, можна запропонуватинаступні завдання:
Розминати пальцями тісто, глину, пластилін.
Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
Стискати та розтискати кулачки.
Масажувати долоні горіхами, шишками, жолудями, шестигранними олівцями.
Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони «біжать» . Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
Нанизувати великі ґудзики на нитку.
Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
Закручувати шурупи, гайки.
Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
Ігри з піском, манкою, крупами, водою.
Малювати, розфарбовувати, штрихувати, складати пазли.
Різати ножицями.
Викладання візерунків та фігур з камінчиків, сірників та паличок для рахування.
Пальчикова гімнастика без мовного супроводу та з віршованим супроводом.
Ігри з прищіпками.
Не забувайте під час виконання цих видів роботи розмовляти з малюком, коментувати дії та спонукати дитину до мовлення.
Приємного вам спілкування , корисних ігор та розумних дітей!
